Ueno mandarin

«Ueno» — це сорт мандарина групи сацума, який був виявлений як мутація бруньки ''Miyagawa Wase'' у 1970 році. Він був розроблений H. Ueno в Hamadama, префектура Saga, у північно-західній частині острів Kyushu, Японія.

За даними Saunt (2000), «Ueno» є другим за популярністю раннім сортом сацума в Японії, дозріває з початку жовтня до початку листопада. Це приблизно на два тижні раніше, ніж сацума «Miyagawa».

Селекція середнього та більш пізнього дозрівання в Південній Африці, яка, однак, потрапляє в дуже ранню групу в Японії, де є другою за популярністю селекцією в цій групі. Розмір плоду від середнього до великого, форма плоду плоска. Зрілість настає на 3-5 тижнів пізніше, ніж Miho Wase.

Дерева сацуми «Ueno» є типовою звичкою росту сацуми з стабільною продуктивністю, без колючок. Виробництво дуже хороше.

Досвід вибору підщепи в Південній Африці обмежений. Рекомендується використання цитранжі Carrizo та Troyer, тоді як слід уникати підщеп низької якості, а також цитрумело Swingle, оскільки це може сповільнити колір шкірки. Вибір підщепи також залежить від типу ґрунту та від того, чи посаджені посадки на новій землі чи на ґрунті для пересадки.

Характеристики плодів

Розмір плоду від середнього до великого, переважно сплющеної форми і, за словами Гарті та Андерсона, мають більш гладку, тоншу шкірку, ніж у "Miyagawa", з більш глибоким червонувато-помаранчевим кольором. Внутрішній колір м'якоті хороший. Іноді з’являється дуже маленький кінець пупка. «Ueno» має менше альбедо, вищий вміст цукру та нижчу кислотність, ніж «Miyagawa». Розвивається колір шкірки пізніше внутрішньої зрілості. Якість була такою ж, як і в старих садах, а молоді пробні дерева вже показали перспективу на п’ятому році існування. Плоди добре зберігаються на деревах, як повідомляється, майже не втрачають смаку протягом наступних чотирьох тижнів. Виробництво хороше.

Для підвищення рівня цукру необхідний дефіцитний полив. Сацуми успішно отримали ступінь. Як і у всіх Satsumas, азот не слід вносити занадто пізно. В умовах Південної Африки не було помічено жодних специфічних проблем зі шкідниками та хворобами, за винятком плодової молі (Serrodes partita), яка нерегулярно з’являється приблизно кожні 10 років. Молі живуть у напівпустельних регіонах, і в роки, коли наприкінці літа випадає аномально велика кількість опадів, молі рясно розмножуються через надмірну кількість вегетативного росту на місцевих деревах дикої сливи (Pappea capensis).